Вареники
Ой хлопцi ви молодцi,
Вгадайте мої сни,
Вiзьмiть coбi дiвчину,
Вiддайте пироги.
(Українська народна пісня)
Вареники-хваленики, усі хвалять, та не усі варять, каже народне прислів’я. Вареники – зокрема зроблені на пару, страва переважно святкова, бо сам процес приготування вимагає неабиякої кулінарної вправності. Особливої слави зажили вареники з сиром у сметані, вареники з маком, вишнями та чорницями, политі медом.
Варіант по-простіше називається «лінивими» варениками. Вони робляться з тіста, перемішаного разом з начинкою і варяться у казані.
Вереники вважаються, нарівні з борщем, найтиповішою стравою в української національної кухні. І так уже вони полюбились народу, що не лише оспівав він їх у піснях, а й відвів панівне місце у значних обрядах.
На приклад, на Щедрий вечір (14 січня) на столі обов’язково мала стояти макітра вареників з капустою.
На Масляну під час Сиропустного тижня головними обрядовими стравами були млинці та вареники. Бо уособлювали у собі символи Сонця та Місяця.
На Варвари (17 грудня) сільська молодь збиралася на вечорниці. Хлопці приносили наливку, а дівчата готували вареники з сиром. Проте кілька вареників начиняли клоччям з попелом, а на Поліссі – борошном. Хлопці не поспішали хапати вареники з макітри, бо знали таку штуку. Тому уважно придивлялися до кожного виробу. При надкушуванні такий вареник «пирхав», запорошуючи хлопцеві обличчя. Це викликало загальний сміх, а до бідолаги приліплювалось прізвисько «пирхун», яке інколи залишалось на все життя.
Начиняли вареники картоплею, капустою, грибами, патрохами, квасолею, солодким чи солоним сиром, фруктами або ягодами. Подекуди в Україні вареники з сиром кличуть пирогами. Наш народ влучно підмітив чоловічу пристрасть до цих кулінарних виробів та дотепно оспівав її у піснях на зразок: «А мій милий вареничків хоче» та «Із сиром пироги».
